Світлій пам’яті В.А.Затолокіна присвячується

26 червня 2013 року міськвиконком Прилуцької міської ради прийняв рішення про присвоєння імен закладам освіти. Прилуцькій гімназії №5 було присвоєно ім’я Віктора Андрійовича Затолокіна.

Напередодні 85 річниці з дня народження Віктора Андрійовича ми згадуємо про цю величну людину, пам’ять про яку ніколи не згасне.

Затолокін Віктор Андрійович народився 28 листопада 1928 року в містечку Желєзногорськ Курської області (Росія). Після закінчення середньої школи в 1948 році вступив до Ніжинського педагогічного інституту на історичний факультет, який успішно закінчив у 1952 році.

Педагогічну діяльність Віктор Андрійович розпочав у Західній Україні в одному з містечок Луцька Волинської області, учителем історії в середній школі. У 1953 році переїздить до м. Прилуки, працює в середній школі №1, а з 1951 року в середній школі № 5, яка стає для нього рідною і дорогою. Він їй присвячує все своє життя.

З 1958 до 1993 рік - Віктор Андрійович працює на посаді директора. Перед молодим директором відразу постало багато завдань. Згідно закону 1958 року „Про зміцнення зв’язку школи з життям” – визначався стратегічний напрям роботи школи: введення восьмирічного навчання та політехнічний зв’язок з виробництвом. З цією метою в школі вводиться виробниче навчання, частина занять проводилася на підприємствах.

Базовими підприємствами стали: взуттєва фабрика, залізничні майстерні станції „Прилуки”, навчальні майстерні середньої школи №4.

Заняття проводилися в старій школі. Класних кімнат не вистачало. Але завдяки вмілому керівництву Віктора Андрійовича, значно покращується матеріально - технічна база. У 1968 році було збудовано 5 класних кімнат, школу переведено на центральне опалення, збудований шкільний стадіон. Навчалося у дві зміни 480 учнів.

У 1966р. школа вже має 24 комплекти – 785 учнів, 37 учителів. Важливим напрямом роботи директора було створення ціле направленого педагогічного колективу та вирішенню кадрових проблем. З’явилися високоерундовані педагогічні працівники: Смирнова, Дротянко, Винниченко, Пустовойтова, Пилипець та багато інших, які своєю сумлінною працею змінили статус школи у місті, зріс її авторитет, учні школи все частіше ставали переможцями предметних олімпіад різних рівнів.

Кількість учнів школи постійно збільшувалася і за рішенням міськвиконкому частина учнів була розміщена в приміщенні школи №4.

Життя вимагало будівництва нової сучасної школи. На 1971р. у школі навчалося 900 учнів. Ще у 1970р. за згодою місцевої влади, директор Затолокін Віктор Андрійович розпочав листування з міністром освіти, міністром нафтової промисловості, депутатом Верховної Ради, героєм соціалістичної праці Довженко Ганною Денисівною.

Після довгих дебатів, листувань та великої наполегливості Віктора Андрійовича нова школа була збудована. Вона мала 27 класних кімнат, 2 майстерні для робіт з металом та з деревом, кінозал, спортзал, їдальню.                           

Заняття в новій школі розпочалися 1 вересня 1972 року. Вона була розрахована на 960 учнів. Головним завданням для директора було підготувати умови роботи колективу за кабінетною системою. Проблем було багато, але директор знайшов шлях їх розв’язання.                                                                                                                                                                    

Першими в школі були обладнані кабінети фізики, хімії, біології, а потім інші.

На цей час у школі вже був сформований та добре підготовлений колектив, який вирізнявся працелюбством, ерудицією, вмінням працювати з учнівським колективом, зацікавити своїм предметом, забезпечити прагнення до знань.

Робота в умовах вимагала більше зусиль від директора. Віктор Андрійович, як директор творчий, ініціативний, чітко визначає головне в роботі педагогічного колективу - це навчання творчості, тобто правильно співставляти теоретичні та практичні поняття.

Аналізуючи результати роботи педагогічного колективу і реально оцінюючи його можливості, Віктор Андрійович осмислює перехід його навчального закладу до гімназії. І це теж йому до снаги.

У 1990 році школа здобула статус гімназії. Спочатку створили 6 гімназичних класів, а в 1993 році школа повністю стає гімназією.                                                                                                                           

Віктор Андрійович - теоретик і практик. Автор наукового дослідження „Сучасні педагогічні технології”.

За свою сумлінну працю отримав такі нагороди:

• Знак Пошани – за особливий внесок у розвиток народної освіти України;

• Орден Макаренка;

• Знак відмінник освіти;

Сім разів обрався депутатом Міської ради народних депутатів.

За значний особистий багаторічний внесок у галузь освіти, високий педагогічний професіоналізм, запровадження сучасних інновацій у навчально – виховному процесі шкіл міста у 2003 році нагороджений знаком міської ради „Честь і слава”.

Віктор Андрійович залишився в нашій пам’яті людиною чесною, сумлінною, відданою справі.