Дорошенко Анастасія
Моя рідна Україна
Я бачу твої всміхнені вуста,
а не кроваву постать у тумані.
З твоїх очей надія пророста,
а не душі зневіра у аркані.
Я бачу, ти красива і струнка,
не хвора і порізана війною.
Твоєї пісні чую я слова,
не крик німий на полі бою.
Я бачу, ти цвітеш, як мак ввесні,
але не в'янеш, ще не розпустившись.
З волошками небесними в косі,
а не розхристана йдеш, похилившись.
Я бачу, моя рідна Україно,
ти квітка ніжно-сонячна в душі,
ти сильна і могутняя країна,
Я вірю в тебе, будь така завжди!
Україна
Я народилась в Україні,
У колисковій, солов'їній,
В промінні теплому її,
У сяйві сонця золотім.
І змалку вчила мене мати
Любити край свій і співати,
"Садка вишневого" читала,
Щоб патріоткою зростала.
Тепер милішої не знаю,
А ні землі чужого краю,
Ніж моя рідна сторона,-
Миліш мені за всіх вона.
Зростай, квітуй і ти зі мною,
Пишайся власною красою!
Мужній, міцній, вставай з колін!
Ти краща з-поміж всіх країх!
Весняне царство
Весняний дух - то дивовижний світ.
Світ синьооких пролісків, синочків неба.
Підсніжника білесенького цвіт.
В веснянім царстві квітка - королева.
А славні ж співаки придворні!
Як тьохкають - аж дух перебива.
Прекрасний соловей акордом ніжним
Закохує у себе слухача.
У цьому царстві так чудово:
Прегарний настрій - аж душа співа.
Світ веселково-кольоровий,
У радості його краса.
Як хочеш жити у веснянім царстві,
Але не можеш ти його знайти.
То знай, воно живе так близько!
Весна у нас! Весна в тобі!
Полум'яне слово
Шевченка слово - доля України,
Поезія вогняна "Кобзаря".
В його словах і цвіт калини,
І образ синього Дніпра.
В його словах і гнів гарячий,
Любов, велика і палка,
І є в них відчай невмирущий,
Надія, віра, доброта.
Це голос гідності людської,
Потоптаної, але все ж
Пробудженої і живої,
І вільної душею теж.
Це крик прокляття, непокори,
Страждань, благань людської долі!
Це крик душі - його величне слово,
Це поклик серця, поклик волі.
Шевченко - син свого народу,
Його художник і поет,
І полум'яне віще слово
Освічує нам шлях вперед.
Бібліотека
Яких книжок нема в бібліотеці?
Поезії, підручники, казки,
Енциклопедії, журнали, словники,-
Зібралися усі у знань фортеці.
Знаннями мудрими поділяться з дітьми,
Розкажуть що і як треба робити,
Секрети учням всі розкрити,
Щоб ті розумними були.
Патріотизм, любов до Батьківщини
Виховують в дорослих й малюків,
Щоб рідний край пишався і зацвів
Від шани і поваги кожної людини.
Книжки формують нам думки і почуття,
Щоб були чесні ми і справедливі,
Душею чисті та красиві,
Було у правді щоб життя.
Великим храмом мудрості й науки
З дітьми мандрує капітан
Бібліотекар в допомогу нам
Пройти моря, стежини, луки.
І помічник у нього є,
Він майстер на всі руки -
Це вірний друг комп'ютер
Завжди в пригоді він стає.
В безмежнім океані, друже,
Бувають і свята, -
Їх любить дітвора,
Бо там цікаво дуже.
Своє ім'я впиши у картотеку,
Ми помандруємо країною книжок,
Бувальщин, небилиць, казок...
Запрошує усіх бібліотека!
Жовтень
Жовкле листя падає,
Стелиться до ніг,
Дощик тихо крапає,
Вітерець пробіг.
Воскові дні жмуряться
Над небом пан-туман;
Жовтень землю кутає
В листяний каптан.
Прийшла...
Кружляє сумно листячко,
і плачуть небеса,
в сльозах прийшла пожовклая,
осінняя краса.
Пройшла ходою легкою
по вулицях, містах,
розмалювала пензликом
усюди, тут і там.
І вітер відпустила
з міцного ланцюга,
наслала сірі хмари
та сіла на коня.
Пронісся він над світом -
летіла вниз стріла.
Легкий відтінок смутку
на землю принесла.
Тепло давно минуло -
холодна вже пора.
Настане скоро біла
і радісна зима.
|